Дароффф, мої нечисленні, але дуже дорогі й любі френди!!!!

Вирішила поділитися враженнями від минулого вікенду.

Моя подружка Наталка займається йогою, і давно вже мене хотіла витягнути. Я, як любительниця танців живота, довго впиралася, але от не встояла і пішла.

Тренера звуть Діма, і Наталка мені усі вуха прожужжала, який він кльовий і як би вона хотіла з ним замутити. Заінтригувала прямо. Прийшли ми ото, сидимо, чекаємо. Заходять хлопці, а я кожного разу питаюся – то Діма? А вона, розчаровано, НІ!!!

І от значить заходить якийсь чел аццького вигляду. Увесь виголений, тільки хвостик тоненький. Проколотий в усіх місцях (за усі звичайно не скажу, але маю підозру). Мені з моїми 3мя дірками у вухах і однією у животі якось навіть ніяково стало… Я вже й не питала, зрозуміла, то і є Діма.

Сидимо, чекаємо на роковий момент початку…. Дивлюся на людей. 1, лисий як коліно, заплющив очі і, певно, почав медітувати. Хм.. забавно. Потім почав якісь дивні рухи руками, щось там верзе собі під носа.. я просто не встояла. Якщо ви не в курсі – я дурносміх. Уявіть собі, як мені було важко, і ото як почала я заливатися… люди на мене дивляться, а я ще більше… Вже Наталка мене вгамувала якось, аж тут і почалося усе…

Спочатку – привітання та співання Омм. Пояснюю. Сідають 20 дорослих чоловік у позі Лотоса, заплющують очі, і починають мичати: «Оммммммммммммммммммммммм»… ну і шо ви думаєте? Змушена була терміново покинути залу, буцім у туалет, але зачинивши за собою двері я почала шалено ржати. Дада, не сміятись навіть, а просто ржати.

Повернулася нарешті, і ото почали займатися. Зайняття, звичайно, дуже кльово пройшло – усі мязи відчула, про існування яких навіть не підозрювала!!

Потім почалося жорстоке закручування кінцівок. Ото я вродє за тренером усе повторювала, але якось сплелася ногами навкруги рук, що й не зрозумію, як у людську форму повернутися. Тихенько кажу: «Наталка, щось тут не так». А вона так захопилася своєю власною позою та пусканням бісиків Дімі з-під власних п’ят, що на мене і уваги не звертає.

Я тоді голосніше, а вона мені – не заважай, не можна розмовляти під час тренувань! Ну шо, я ото «сиджу» і мовчки намагаюся розплутатися. У голові дитячий віршик «Жук упал и встать не может, ждёт, ну кто ему поможет?». Аж тут сусіда, амерікос якийсь, видно, розчулився, підійшов та почав лапати, буцімто допомогти воліє. Але справді допоміг, так шо дякуючи йому я знов відчула волю і свободу!!! Навіть нічого й не сказала з приладу його нахабності. Подякувала тільки.

Далі усе пройшло без пригод.  

І так мені оце сподобалося, що наступного дня, у неділю, вже навіть не сміялася з того Омммм, посміхнулася трохи і все. Звичайно не співала з усіма, але то буде наступним кроком. Тепер я зовсім інша людина, відновлена, відйожена, розплутана!!!!

Так шо, любі френди, рекомендую усім зайнятися йогою!!! РОЗКАЖІТЬ, ПЛІЗЗЗЗ, ЯК ВАШ ВІКЕНД ПРОЙШОВ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Усіх Цілую!!!!! Вдалого усім тижня!!!

Current Mood: content
Current Music: Jay-Jay Johanson - Forbidden Words

Cтирила з сайту fishki.net

Current Mood: geeky
Current Music: Everlast - I cant move

Тудухв-тудухв..тудухв-тудухв..тудухв-тудухв..еууууууууу….

Всемогутній голос якоїсь невідомої сили згори прохрипів: «Станция Кутузовская. Следующая станция - Подольск»

І цілий потік хаотичної людської маси з неймовірною силою увірвався крізь вузенькі двері електрички. Руки, ноги, голови – все поперепліталося, наче якийсь жартівник-патологоанатом опинився у супер-мега-величезному та заповненому морзі.

«Ну, пройдите, пожалуйста, ещё чуть-чуть, в середине есть же место» - пролунало тихесеньке прохання інтелігентної тендітної жіночки в окуляриках та з папочкою. Певно вчителька.

«А ну ссуки, чо развалились! Всем надо ехать, двигайте жопами!!!» - жваво підтримав її прохання немолодий вже чоловічище з пляшкою пива у ручищі та часниково-горілковим подихом.

Озвучивши своє звертання і не отримавши бажаного результату, чоловічище підхопив перелякану вчительку та ще трьох-чотирьох людей, що вже розчаровано стояло на платхвормі попереду нього, та усі разом вломилися у збентежений тамбур. 

Обличчя, що виглядали з протилежного вікна, якось жорстоко по-FaceWarp-овськи розплющило та надало огидного вигляду. 

Голос всемогутнього згори проскрипів: «Осторожно, двери закрываются»

Але напіввипадаючі тіла не дозволяли дверям закритися, і розлючений та розпачливий бідолаха десь з-під чиїх-то ніг, дико прокричав: 

«Да них*я они не закроются!!! Ублюдки еб*чие, не можете больше электричек пускать…» і далі він почав було виражати своє ставлення до розвитку залізнично-транспортної системи у межах Російської Хведерації, але замовк, бо  підошва Reebok невільно перервала його думку, затуливши собою рота бідоласі.  

Тоді всемогутній голос згори, відчувши сумніви з приладу своєї всемогутності, жалісно простогнав: «Ну поезд не поедет, пока двери не закроются…»

Усі разом, витріщивши очі та стиснувши ануси рота, затримали дихання, злилися зі своїми та чужими сумками, чемоданами, книжками тощо, двері ледве стулилися і поїзд нарешті почав рухатися, прямуючи до першопрестольної.

Усі видохнули, додавши у спекотно-смердюче повітря тамбуру нових насичених відтінків. Таранька, лук, ковбаса, часник, імбир, шлунковий сік та міцний понеділковий перегар злилися у неповторний за огидністю букет. 

Якийсь бездушний мізантроп невблаганно й безжалісно псував повітря, посилюючи загальне обурення.

Раптом пролунали перші звуки мелодії з кінохвільму «Бумер», і передбачливий бізнесмен, що тримав телехвон у зубах під час своєї подорожі, вправно витяг руку з-під спідниці сусідки, приклав трубку до вуха і діловим та впевненим голосом відповів:

«Здравствуйте, это Владимир Борисович, Интершмор Консалтинг.» (відповідь) «Да, мы действительно занимаемся инкорпорацией и открытием банковских счетов в оффшорных зонах. Какая конкретно юрисдикция Вас интересует?»

А тим часом один, напевно сентиментальний та розчарований у коханні романтик, якому однак пощастило урвати відносно просторий кут, тяжко зітхнувши, сумно поправив зім'яту цигарку, що сторчала в роті вже досить довго, та запалив…

«ААА, я горю!!!» - завирищала інтелігентна вчителька неінтелігентно диким голосом.

Бізнесмен почув на іншому кінці короткі гудки, після чого усі присутні дізналися про до цих пір невідомі хвакти з життя їхніх матерів та бабусь, про те, що чекає на них у близькому майбутньому та ще отримали дуже багато інхвормації про себе. 

Єдиний, хто не розгубився, був вже немолодий чоловічище, який зшаленіло намагався погасити цигарку, яка дивним чином потрапила до кишені вчительки. 

Увесь цей безлад було перервано могутнім голосом згори: «Станция Подольск. Следующая станция Щербинка»

http://pics.livejournal.com/siamma/gallery/0000aswr

Irishka, sugar-bunny, I fifnished that slang-version that you'd asked me. Hope you like it.

Dey ain't call her Lil' Red Ridin' Hood cuz she wore dat red hoodie all da time. Naw, she used to wear all kindsa red, fa real. She wore dat red hoodie in da fall. She used to sport dis red hat in da winta, ana red bonnet in da spring, an she even had dis red rag she used to walk around wit. She even rocked dis blood red bandanna sometimes. Shorty was hard core fa real.
    She had dis crazy red hair and you know dey gotta wear everything red.
    Besides, she ain't give a damn 'bout all dat talk an whatnot. "Red hoodie", "red pants" - she was too cool fa all a dat.
    Naw, wat she was really down for was walkin' in da woods. She used to be givin' da eyes to dis Wolf, you know flirtin' wit him an everything.
    An she'd carry dis basket a pies over to her granny's house - but she knew she wasn't gone eat 'em anyway cuz she was on a diet.
    An she used to walk da long way thru the woods like she was lookin' for da shortest way or sumtin'.
    Der' was dis hunta who used to be down fa her, but she wan't even feelin' all dat - dude was always helpin' people too much.
    Naw, she was really down fa dis Wolf - he was so cool: he ain't care what nobody thought, he was crazy an did wateva he felt like. Straight up gansta.
    Yo, he used to ignore her an shit, tryin' a act like he ain't want her so da hunta wouldn't start nothin'. But Lil Red Ridin' Hood was steady lookin' for a way to seduce 'em.
    So, one day da Wolf was in da bushes, tryin' to catch som lil' lamb or or som lil' innocent shepherd girl, but Lil' Red Ridin' Hood knew exactly wat she wanted. She packed her panties and everything in a basket, said she was gone holla at her granny some other time, slapped the hunta in da face and just moved in with the Wolf.
    Bruh didn't even know wat was up when she came through. So he was tryin' to get away an tellin' her it was strange an everything. But she wasn't goin' down like dat.
    While he was tryin' to get away, she was rubbin' all behind his ears and kissing him all on his lil' nose. My dog couldn't last one second. She knew exactly how to get 'em.
    So she moved in an it was cool.
    She ignored all dat gossip  'bout bestiality and watnot. She jus' couldn't get enuf a dat good Wolf luv'. An anyway, she had him wrapped around her lil' red finger.
    Of course, da Wolf had to growl at her every once in a while so she ain't get bored an run away, but mostly dey lived happily eva after.

Little Red Riding Hood was called Little Red Riding Hood not because she liked to where her little red riding hood.

Apart from wearing a red riding hood in the fall, she also wore a red hat in winter, a red bonnet in spring and a red handkerchief in summer. She even put on red bandanna sometimes.

She was a burning brunette and she loved red.

Besides she didn’t give a damn what people called her. Riding Hood, Jacket, Pants – who cares?

She was particularly keen on promenading in the Woods, snooping on the Wolf and then provoking him.
She always carried a basket with pies for her Granny, who never actually ate them, since she was on a diet.
She always took different sinuous paths, as if trying to find the shortest way to the Granny’s crib.
She always rejected the Hunter, whose righteousness and positiveness exasperated her to no end.
Little Red Riding Hood loved the Wolf for his brutality, effrontery and beastly behaviour.
Notwithstanding the fact that the Wolf was ignoring her so he would not get in trouble with the Hunter,  she was relentlessly looking for a chance to seduce the Wolf.
The Wolf was hiding in the bushes and was trying to fancy a little sheep or, at least, an innocent shepherdess.
But Little Red Riding Hood couldn’t care less about his desires.
One day she put all her red underwear in a basket, told her Mom that she was moving, said farewell to Granny, slapped Hunter in the face and moved in to the Wolf’s den.
First he was trying to escape, trying to convince her that they did not match.
But Little Red Riding Hood knew exactly what and who she wanted.

While he was grudging and attempting to run away, she was scratching behind his ears and gnawing at his nose.

Finally the Wolf yielded.
And they lived happily ever after.
Little Red Riding Hood simply ignored the accusations of bestiality, since the Wolf was a brutal brunette with beastly behaviour, but whom she twisted around her little finger with a red-painted nail.
Of course he had to growl at her occasionally, so she didn’t run away. But on the whole they lived happily ever after.

Current Mood: cheerful